Прикметник – це така особлива частина мови, яка може утворювати ступені порівняння. Ступені порівняння утворюють лише якісні прикметники. Вони виражають різні ознаки предметів і вказують на неоднакову міру якості.

Існує 2 ступеня порівняння прикметників – вищий та найвищий. І в кожному зі ступенів розрізняють 2 форми утворення прикметників – просту та складену.

Але й серед якісних є ті, які за своїми значеннєвими й формальними ознаками не утворюють ступенів порівняння.

Не утворюють ступенів порівняння: якісні прикметники, що:

виражають абсолютну ознаку, тобто таку, яку з логічного погляду неможливо виміряти

Не утворюють ступенів порівняння: якісні прикметники, що:

є назвами мастей тварин:

буланий                   чалий      

вороний

гніди

Не утворюють ступенів порівняння: якісні прикметники, що:

мають префікси пре-, над-, пра-, за-, ультра-, архі- або суфікси -ав-/-яв-, -уват-/-юват-, -еньк-, -есеньк-, ісіньк-, юсіньк-, -езн-, -енн-, -ущ-/-ющ-, оскільки ці частини слова вже вказують на певну міру ознаки

Не утворюють ступенів порівняння: якісні прикметники, що:

є складними словами: темно-рожевий, світло-зелений, жовтогарячий, кисло-солодкий

Не утворюють ступенів порівняння: якісні прикметники, що:

позначають відтінки кольорів через відношення до інших реалій: салатовий, каштановий, бордовий. Такі прикметники за походженням є відносними.

Різний ступінь ознаки прикметника виражають також за допомогою прислівників дуже, вельми, занадто, мало, украй, зовсім, особливо, трохи, дещо, злегка та ін.: дуже цікавий,  дещо байдужий, занадто голосний. Але такі сполуки слів не є ступенями порівняння прикметника.