Готичний стиль зародився

Часові проміжки: серединами XII і XV століть 

Країна:  Північ Франції

Місце розвитку: країни де панувала католицька церква 

Перший готичний собор: церква в Сен-Дені

    Готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси від реального світу, повертається до індивідуальності. Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності всередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам'яного різьблення і скульптурних прикрас.

У готичному соборі склепіння  спиралися на арки, а ті, в свою чергу, на стовпи. Така конструкція давала можливість створювати небачені доти за висотою і шириною внутрішнього простору храми. Гігантські шпилі та вежі, портали (архітектурно оформлені входи), стрілчасті вікна й арки — весь образ собору був підпорядкований прагненню в небеса, до Бога.

У готичному соборі зникла рівна поверхня стін, тому настінний розпис (фрески) поступився місцем вітражу. Зовні та всередині храм прикрашало безліч рельєфів і статуй.

   Символічність елементів архітектури готичного собору:

     У листі до папи Лева Х 1519 року, Рафаель пов'язує виникнення цього стилю із епохою панування готів, що стало приводом для закріплення за ним назви «готика» — як зневажливої асоціації із варварством та чужоземним пануванням.

    Вітраж

     Вітраж — сюжетна або орнаментальна композиція, виконана зі шматочків прозорого кольорового скла, скріплених свинцевим обрамленням.

            Вітражі виконували в храмах певні функції.

По-перше, завдяки світлу, яке проникало через розфарбовані вікна в собор, у різний час певним кольором висвітлювалася та чи інша частина вівтаря. Це надавало інтер’єру культової споруди величності та сакраментальності. 

По-друге, оскільки скло не лише розфарбовували, а й декорували золотом і сріблом, то в сонячну погоду завдяки цим інкрустованим частинкам внутрішнє оздоблення храму сяяло й викликало у парафіян відчуття урочистості, піднесеності.

     Темами вітражних композицій були релігійні сцени, історичні події, трудові процеси селян і ремісників, літературні мотиви. Із кольорів переважали червоний, синій, жовтий, коричневий.

    Споглядаючи вітражі людина відсторонюється від матеріального, тілесного, людського світу і «потрапляє» в іманентний, духовний, Божественний світ.

      Вперше словосполучення "вікно-роза" з 'явилося в XVII столітті і мало відношення до готичного круглого вікна, що часто зустрічається на фасадах готичних і романських храмів. Таку назву цей архітектурний прийом отримав завдяки схожості "багаторісткового" і симетричного вітражу з англійською трояндою, під якою, особливо в той час, передбачалася квітка шипшини.

Термін " готична троянда "

      Скульптура грала величезну роль в створенні образу готичного собору. У Франції вона оформляла в основному його зовнішні стіни. Десятки тисяч скульптур, від цоколя до пінаклей, населяють собор зрілої готики.

       Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанахпорталів, а також на капітелях колон утворять цілісну символічну сюжетну систему, у котру входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. 

                   Готика і «чорна смерть»

    Серед загрозливих, небезпечних умов розвитку готики стало співіснування з  «чорною смертю», пандемією чуми, що охопила Західну Європу, також Азію і Африку. «Чорна смерть» спустошувала північне Причорномор'я, Балкани, Італію, Іспанію, Францію, Нідерланди, в середині XIV століття перекинулася на Британію. 

    За три роки епідемії чуми символом готики  став - храм і хрест.

Своєї кульмінаційної точки пізньоготична мода досягла при дворі бургундських герцогів (у Чехії – при дворі Вацлава IV). Вишуканий смак, помпезність і розкіш нової моди знайшли свій вираз у одязі вельможного панства у вигляді багатої декорації та орнаменті убрання.

https://youtu.be/6xUnSVTh8fI

Цікавий факт

             Після спорудження собору Паризької Богоматері у його стінах розмістилася співоча школа, що була найвідомішою у часи Середньовіччя. Тут музикантів і співаків навчали мистецтву вокальної поліфонії. У ній звучав не один голос, як це було у народних піснях чи у трубадурів, а кілька голосів з’єднувалися і перепліталися разом у мереживну, складну музичну мелодію. Згодом із церковної музики поліфонія поширилася на інші її види.

Перевірь свої знання:

Тобі сподобалась книга?

Сподіваюсь, що ти отримав відповіді на  запитання.

Дякую що переглянув.