Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.

Це не просто кола, ромби, гілки і спіралі, ці фігури створювались десятки століть тому як унікальні символи. У часи, коли наші предки володіли магічним зв’язком зі світом Природи: рослин, тварин, небесних світил. Символами Сонця, Землі, Всесвіту, Роду вони малювали свою долю, відтворюючи їх на полотні, виписуючи таємничі древні знаки як заклинання, як обереги, як коди свого роду. Саме тому вони прикрашали свої вироби найпростішими орнаментами.

Зараз вишивка сприймається тільки як декоративний елемент, але для наших предків вона мала велике значення. Вони могли буквально “читати” вишивку як книги, тому що кожен символ в орнаменті має своє значення.

В цей день українців закликають змінити або доповнити звичайний одяг української національної вишиванкою. Відзначається свято щорічно в третій четвер травня. Ідея зародилася у 2006 році і належить одній із студенток Чернівецького національного університету Лесі Воронюк. Її надихнув одногрупник, який завжди ходив на пари у вишиванках.

Тоді Воронюк запропонувала одногрупникам і студентам вибрати день і прийти усім у вишиванках. Спочатку ініціативу підтримали кілька десятків студентів і викладачів, але пізніше свято розрослосся до всеукраїнських масштабів.

А ви знали?

Леся Українка, Михайло Косач, Маргарита Комарова. Одеса, Серпень 1889 р.

Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела,
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була.
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості,
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

Незбагненний світ прекрасного завжди  не лише живить,  а й напуває добром, натхненням  та Божою благодаттю кожну людську душу.

Мирне

2021