



Христинівка
Від перехрестя двох шляхів:
По сіль із Києва до Криму,
Яку возили чумаки
Цю сіль - життю незамінну:
Та того з заходу на схід
З Поділля через Гайсин, Умань,
Що тороли його купці
Аж до Дніпровських винокурень.
Пішла ж бо назва ця, що є -
"Христинівка"
І не інакше.
Якщо хтось думає своє,
Нехай про це він нам розкаже,
А ми послухаєм про все
І поміркуєм, що він скаже,
Яку легенду принесе
І Як походження докаже?...
Христинівка! - В основі хрест,
А хрест - це значить перехрестя,
Бо вже казали, що колись
Жила якось тут дівка Христя...
Не думаю я, що це так.
Такі мої вже міркування.
Я не етнограф, не мастак,
Що вказує всіх міст названня,
Але скажу, що назву цю
дає підставу фонд, скарбниця,
Архів. Архів у глиб віків,
Що в академії столиці.
Мені там довелось шукать
Минувшину про край наш рідний.
Там мусив так я записать
У історії міст, сіл нагідно.
Що місце стало називать
Уід перехрестя довгих трактів -
Один із заходу на схід,
А другий - сіль, щоб доставляти
до міста Києва. Ту сіль,
Яка потрібна в кожну хату.
Тепер ще є залізничний шлях
Утворює тут перехрестя.
Так що в основі хрест лежить,
Хрест із доріг, але не Христя.
В.І.Криницький
січень, 1997р.


Історія із глибини віків
Історія Христинівки і Христинівщини мала своїх численних дослідників. Місцеві краєзнавці намагаються відкрити призабуті сторінки, пов'язнані з початком створення поселення. Вони по крупинках збирали знання про минуле своїх населених пунктів. Серед них можна назвати А.К.Глазкова, М.Комарницького, В.І.Криницького, З.М.Мазуренка, В.І.Остапчука, І.М.Пархоменка, І.А.Сажієнка, Л.Я. Дяченка. П.Горохівського та багатьох інших. Свої матеріали вони друкували на сторінках місцевих газет. Переглядаючи матеріали, можна навести декілька легенд від яких пішла назва нашого міста.
У статті Л.Дяченко "З історії минулого Христинівщини" ("Трибуна хлібороба", 1999р.), автор вказує, що Христинівка - одне із найстаріших місць в краї. Козацтво назвало так це місце, бо через нього навхрест йшли дві дороги: з Черкас до Брацлава, Немирова і далі на Польщу і з Київщини до Чорного моря по сіль. Ці дороги і тепер дещо змінили свої координати на уманські. Нам під давню назву залишився вузол залізничних шляхів.З польськими історичними джерелами Христинівка мала назву Крестінополь, що по їхньому сприймалось, як прикордонне місце. Христинівка в деяких джерелах ще називалась Христополе, Христигород.
Глазков В. в публікації "Місто Христинівка" вказує на те,
що на території Христинівки були поселення, що відносяться до ІІ - V ст. до н.е. Автор пише: "про походження назв є декілька легенд. Найбільш ймовірна є та, згідно чкої виводять назву від перехрестя двох великих шляхів, де оселилися перші жителі Христинівки: чумацького/ з Київщини до Криму/ та торгового /з Поділля через Гайсин, Умань до Дніпра/.
Автор статті "Сива давнина" Храбан Г. за 1964 рік наголошує "У Христинівці існує переказ про те, що колись село стояло не на теперішньому місці, а на полі ближче до залізниці. За переказом і назва була іншою - Христегород чи Хрестигород. У далекі часи турки і татари дотла
зруйнували Хрестигород. Згодом населений пункт відновився вже на місці сучасного села. Не виключено, що закінчення назви містечка походило не від українського слова поле, а від грецького - "Поліс", що означає місто. Отже містечко можна було назвати Хрестиполь або Хрестигород.
Це містечко, як і населені пункти всієї Уманщини, були в 1674 році знищено турками"
Автор книги Горохівський П. "Нариси історії Христинівщини", згадує про одну давню легенду: "Засновницею Христинівки була дівчина Христя, чи Христина..."
Назва Христинівка мінялася декілька разів у залежності від становища, яке воно займало серед інших міст.

Про Христинівку сучасну
Христинівка - це наше рідне місто!
Йому вже сотні-сотні літ і зим.
Воно у зелені алей барвистих.
Щорік стає гарнішим й молодим.
Був парк - Корнійчука!
Тепер - Шевченка.
В парку статуї, корти, слон-фонтан,
Алеї мощені. На входах, височенько,
Два левища охороняють парк.
Альтанки. Ліхтарі. Попід алеї,
В стилі модерну лавочки стоять!
Це все з'явилося не з веління ФЕЇ -
Потурбувався міста голова.




А на площі імені Корнійчука,
Де йому погруддя збудували,
"Казка" стоїть, поруч, для діток така,
Якої ще у місті не бувало:
Гірки, каруселі, гойдалки, фонтан...
І герої із казок відомих!
Фєричний для малечі клас-майдан,
Вабить щодня всіх гуляти з дому.
Поруч книгозбірня-царство мудрих справ,
Що стоїть на вулиці Шевченка,
Було б гарно, щоб читачів стрічав
Наш Пророк Кобзар -
Тарас Шевченко!
Та з архітектури наші "мудреці"
Бюст його за танцмайдан вмостили,
Щоби всі роззяви і якісь курці
Біля бюста генію - курили.


Може не правий,
та треба ж говорить:
Все нове для міста - це окраса!
Але так потрібно цб красу творить,
Щоби штрих там назавжди вписався.
Факт, що кожне місто -
гордість громадян,
Бо вони красу його творили,
Дбали про культуру і квітучий стан,
Щоб у ньому люди гарно жили.
Христинівко! Ти - наше рідне місто!
Тобі вже сотні, сотні зим і літ!
Дай, Бог, щоб берегли тебе всі чистим,
Тоді ти будеш вічно молодіть!
В.І.Криницький
2007р.



Використана література
Горохівський П. Нариси з історії Христинівщини. - Умань: "Аналітик", 2003.
Підбірка статей про історію Христинівщини з газети "Трибуна хлібороба".
Дякую за увагу!
