Соняшник

Багато років тому в одному селі жила дівчина на ім’я Квітка. Вона дуже любила сонце і могла милуватися ним цілий день. А коли сонце сідало за гори, дівчина засинала з думкою, що завтра знову побачить його.

Того літа сонце так припікало, що його проміння висушило все навкруги. Люди страждали від спраги і голоду. Тоді маленька Квітка зрозуміла, що земля помирає від спраги і звернулася до сонечка, щоб воно допомогло людям. І сонце змилувалося. Небо вкрили хмари, полив дош. Він періщив багато днів.

Все довкола ожило, зазеленіло. Лише маленька Квітка щодня блідла, втрачала свої сили. Адже вона сильно сумувала, скільки часу не бачила сонечка. Воно прийшло, коли дівчинка вже ледь дихала.

Сонце зігріло її і сказало, що забирає її в свою сонячну країну, і відтепер вона називатиметься Сонячною Квіткою. Дівчинка обернулася на соняшник. На світанку ця квітка повертає голівку в бік сонця й милується ним, аж поки воно не сяде за обрій.

Пролісок

Жила собі маленька квітка в лісі. Зимою вона спала у мерзлій землі. їй було холодно і весь час снився сон про лісок.

Одного разу пригріло тепле сонечко. Земля відтала, квітці стало тепло. Вилізла вона з-під землі, показала синьооку голівку. Поруч було багато квіток, вони запитали її, чому вона так довго спала і що їй снилося.

Квітка сказала, що бачила сон про лісок. з того часу цю квітку називають пролісок.

Веселка

Закінчився дощ. Над річкою з'явилася різноколборове коромисло. Діти побачили цю красу і стали бігати, веселитися, стрибати. Всім хотілося доторкнутися до барвистої стрічки, але нікому не вдавалося. Всі стрибали, падали, сміялися. Мабуть, ця стрічка весела. І діти назвали її Веселкою.