Колись дуже давно на Гуцульщині жив молодий і вродливий хлопець. Його звали Прутом. Прут був закоханий в красиву дівчину Говерлу. 

Батько Говерли був чаклуном. Говерла була доброю людиною,

а от її батько – злим чаклуном.

Одного разу чаклун дізнався про те, що Говерла зустрічається з Прутом. Чаклун дуже розсердився і перетворив Говерлу на високу гору. 

Коли про це дізнався Прут, то він пішов до чаклуна і побачив, що чаклун сидить біля вікна і дивиться на високу гору. 

Прут, побачивши чаклуна, сказав: «Ти свою єдину доньку перетворив на гору. Але вона ні в чому ж

не винна!» 

Чаклун нічого не відповів. Хлопець, схиливши голову, вийшов з хати і на подвір’ї почув голос чаклуна. 

Чаклун сказав: «Хлопче, якщо ти кохаєш мою дочку і хочеш, щоб ця гора була знову дівчиною, то повинен до заходу сонця вийти на її вершину. Якщо не встигнеш, то я тебе перетворю на річку». 

Він тільки добіг до підніжжя гори, а сонце вже сідало. Прут так і не встиг вийти на гору і злий чаклун перетворив його на річку.

   Відтоді гора називається Говерлою, а річка Прутом.



  Коли річка шумить, люди кажуть: «То Прут розповідає історії Говерлі».