Павленко Марина Степанівна

Народилася 30 березня 1973 року в селі Старичі Яворівського району Львівської області. З відзнакою закінчила Уманський державний педінститут (нині університет) імені П.Г. Тичини. З 2000 року Марина Степанівна – викладач кафедри української літератури й українознавства рідного університету.   Член національної спілки письменників України. Автор збірок поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Час-папороть», «Душа осики», романів для підлітків «Русалонька із 7-В», книги казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», повістей-казок «Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається», повістей «Миколчині історії», «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?».

Почуто від автора:

«Література для мене – це життя. Писати почала, відколи себе пам’ятаю. Мабуть, разом із малюванням, яке теж дуже любила. У власній творчості прагну поєднати багато складників, досягнути максимальної динамічності та ємкості сюжету, легкості й образності мови, правдивості, життєвості відображення, свіжості образів тощо. Хто зна, можливо, колись це і вдасться? Чим є для мене дитяча література? «Не відокремлюю дитячої літератури від «дорослої». 

Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб допомогти своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. 

Софійка — звичайна школярка, яку, як і інших, змушують допомагати батькам, доглядати молодших братиків або сестричок. Як і кожна дівчинка, Софійка довго підбирає одяг, щоб привернути увагу хлопця. Вона щирий друг, готовий прийти на допомогу, ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна.

Звичайно, твори наповнені казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творах Марини Павленко багато реального. Усе це робить твори цікавими не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.

«Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» — народилась із драматичної історії одного родоводу, переказаною мені останньою спадкоємицею цього роду — уманчанкою Євгенією.

Гадаєш, казки — то тільки дитячі баєчки і чудес  на світі не буває? Але якщо над красенем однокласником висить родове прокляття, якщо тебе домучили нічні жахіття сусідської квартири, якщо тітоньку треба рятувати від її ж власного весілля, а старовинна шафа перетворюється на машину часу, і про все це навіть не здогадуються такі розумні батьки,— ти ніде інде, як у казці. Справжнісінькій сучасній казці, щасливий кінець якої мусиш дописати самостійно.

Продовження цієї повісті - «Русалонька із 7-В та Загублений у часі» — виникло з випадкового знайомства з дивом уцілілим у Монастирищенському районі стилізованим під замок панським маєтком. Додалась іще суміш історій, почутих від місцевих селян та особисті враження...

Таємниці, таємниці!

Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатись осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид ?! Привид, що... загубився у часі.

«Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» — побудована за принципом «краєзнавчого детективу». 

І знову— суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі— два бездонні озерця. Коси— до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину Милувалися нею всі: школярі, вчителі, технічки. А на перер­вах під кабінетом, у якому перебував її, Софійчин 7-В, ніби випадково збиралися старшокласники. На Кулаківського можна махнути рукою: пропав остаточно! Але ж Сашко?!.

Тепер Софійка сама, сама проти однокласників і старшокласників, сама проти баби Валі, проти мами й тата, навіть проти тітоньки Сніжани— сама проти цілого світу.

Четверта частина "Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту" проникає у все глибші таємниці не лише Софійчиної душі (знов закоханої, і, здається, знову — навіки), але й — у лабіринти сімейних родоводів. Пристрасті нагнітаються, відкриття та сюрпризи (часто несподівані навіть для мене) просто-таки сиплються на її гарненьку «пошуківську» голівку.

І що то за доля в Софійки така-нерозділене кохання! От і цього разу-подумати тільки! - закохалася в чоловіка рідної тітоньки. Добре хоч бачитися можуть часто, бо мають спільну справу. Так, спільну справу, бо Софійка розшукує зниклі полотна. Що ж, у неї так завжди: кохання і розшук переплітаються так щільно, що гадки не маєш, як усьому тому дати раду...

П’ята, завершальна книга - «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія» 

  

Софійці забракло слів, вона боялась навіть дихнути, аби не сполохати, не порушити це метеликове повітря, цю диво-казку! Цілий феєрверк, ціле багаття метеликів безгучно зірвалися з куща, засвічуючи супроти сонячних променів свої чудові коричневі крильця з барвистими цятками!... Метелики літали, мерехтіли, танцювали, сідали на плечі, волосся, одяг!..

Таке воно Софійчине кохання - стрімке, казкове, мерехтливе. Тільки от не приторне, як на справжню любов?

П’ята, завершальна книга - «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія» - не лише поставить крапку у всіх стихіях попередніх книжок (аж тепер помітила, що то були по черзі вогонь, повітря, вода і земля. Залишилось додати лише камінь, а якраз він і фігурує в останній повісті), але й закріпить кардинальне Софійчине дорослішання, яке різко виявилось уже в четвертій книзі. Також це буде книжка про «шалене кохання».  

Власне, і можна читати кожну історію окремо: скрізь сюжетна лінія завершена. Але разом вони становлять тісно ув’язаний окремий сюжет-«серіал». Сподіваюсь, не лише цікавий, але і якісний

Чекаємо наших читачів за адресою:

вул. Поштова, 4, Запорізька гімназія 11, бібліотека (4 поверх)

Бібліотекарі гімназії №11