Привіт!

А почалося все 11 років тому в 2008 році .

Вересень, спекотне сонце, велика кількість дітлахів. Я стою на порозі школи, разом з майбутніми однокласниками. Я не розуміла, що саме я тут роблю і що чекає мене попереду ...

Перші хвинили у рідному классі, в тому, де буде формуватися моя душа.

Перші сльози ...перший сміх...

Тут я знайшла найкращих, вірних і близьких друзів, котрі були поруч до останнього дня в стінах школи.

Нашою першою вчителькою стала Гладун Ольга Констянтинівна .

Вона стала сонцем нашого першого класу. Перші знання, перші прекрасні почуття, першу любов подарувала саме вона.

Шкільні дні летіли швидко і не помітно. Але саме їх я запамятаю назавжди...

Готувати домашню роботу мені допомагали мама і старша сестра.

Вони збирали мій ранець , налаштовулали на отримання корисних знаннь...

Роки минули дуже швидко.

Зараз я навчаюсь в 11 класі. Це останній рік в шкільній домівці. Цей рік найскладніший і є завершальним. Я ніколи не забуду жодну хвилину проведену в стінах нашої школи..

Остані місяці пролетять швидко і ми підведемо підсумок... Зі слізьми на очах будемо стояти під час випускного вечора на сцені. Ми відпустимо усе, що нас тут тримало. Сподіваюся, ще не раз ми повернемось до шкільних дверей, знайомих облич, але тільки у думках. Школа стане нашим минулим, про яке ми повідаєм дітям і онукам.

Моє шкільне життя я запямятаю як чудові роки, в оточенні чудових людей. Хоча чимало проблем поставало перед нами, але ми з гордістю пройшли скрізь усе, залишивши гарну пам'ять про себе і для себе.

Моя шкільна історія вже майже написана. Залишилось декілька слів і все - кінець...

А у вас, читачів, ще є можливість виправити усе: усі негаради, недоліки про які соромно розповісти дочці, чи сину. Навчайтесь і живіть так, щоб було приємно згадати вам і вас...

 Кінець розповіді