2019

ЛЮБОВ ШЕМЕТ

Шемет Л.М. народилася в м. Мелітополь Запорізької області. Проживає в смт. Михайлівка Запорізької області.

В 2017 році видала поетичну збірку "Рідний берег", свої твори друкує в незалежному літературно-художньому журналі "ЛітераТ", в видавництві "Лілія" (поетичні альманахи "Сонячна палітра", "Україні присвячую", "Енциклопедія сучасної української літератури", "Серце Європи", "Дякую тобі").

Періодично друкується в районній газеті "Михайлівські новини". З 2015 року учасниця поетичного клубу "Клуб поезії" (м. Київ).

ЛЮБОВ ШЕМЕТ

"ЗАПОРІЗЬКИЙ КРАЙ"

Степові запорізькі простори,

Золоті неосяжні поля,

Від Дніпра до Азовського моря

Найрідніша у світі земля.

Наймиліший для серця куточок,

Батьківщина маленька моя -

Рідна хата, вишневий садочок,

Цвіт калини і спів солов'я.

Свою землю завжди цінувати

Нас з дитинства навчили батьки,

В Запоріжжі найкращі дівчата,

А всі хлопці - ще ті козаки!

І у спадщину кожен з нас має

Дух свободи в козацькій душі,

Від краси запорізького краю

Моє серце складає вірші.

ПЕТРО РЕБРО (1932-2014)

Петро Ребро народився в с. Білоцерківка Запорізької області. Відомий український поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературознавець, гуморист і сатирик, перекладач, журналіст, громадський і культурний діяч.

П. Ребро - член ради старійшин Запорізької області, радник голови облдержадміністрації, степендіат Президента України, номінант Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, лауреат літературних премій імені С.Руданського, імені П. Тичини, імені Остапа Вишні; лауреат Всеукраїнського фестивалю Вишневі усмішки, лауреат фестивалів "Пісенний вернісаж", "Золоті трембіти", "Мамині джерела", журналу "Перець"...

ПЕТРО РЕБРО

"НІ, ТИ НЕ ЗНАЄШ ДОБРЕ УКРАЇНИ..."

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував,

Де небо – то від хвиль Дніпрових синє,

То золоте – від степових заграв;

Де на весь світ поралить колосками

У січах кров’ю зрошена земля,

Де царство дум, де навіть кожен камінь

Народу невмирущість прославля;

Де сяйво з вод висотують турбіни

А Хортиця сурмить, як пароплав...

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував.

ЯНА ЯКОВЕНКО

     Яна Яковенко народилася в м. Гуляйполе Запорізької області. Проживає в м. Запоріжжя.

     Член Національної спілки письменників України з 2006 року. Є автором поетичної збірки "Босоніж". Друкувалася в колективних поетичних збірниках: "Перевесло", "Середмісття", "Зачарований Дніпро", "Січовий Парнас", "Зорі над морем". Вірші публікувалися у всеукраїнських літературних альманахах «Дніпро», «Хортиця»; в дитячій періодиці: журналах «Джміль», «Дошкільне виховання»; журналі "Дім і Сім'я", в запорізькій періодиці та ін.

     Засновник сайту духовного і патріотичного виховання "Берегиня Роду". 

ЯНА ЯКОВЕНКО    "ПРО КОЗАКІВ"

В сиву-сиву давнину козаки йшли на війну,

Бо на рідну Україну сунулися без упину

Ляхи, турки та татари, москалі та яничари.

Щоб палить сади і хати, щоб людей в неволю гнати.

Козаки скликають раду : - Не буде ворогу пощади!

Вірні коні рвуться в битву, крешуть іскри з-під копита.

За чарівний спів дівочий, за спокійнф дні та ночі -

Шаблі весело дзвенять, вражі голови летять.

І на морі, і в степах наганяли вони страх,

Бо найкращі вояки - запорозькі козаки!

І не буде переводу українському народу

Доки із глибин сторіч долина козацький клич.

АНАТОЛІЙ СЕРДЮК

Анатолій Сердюк народився в м. Запоріжжя. Український композитор-пісняр, співак, громадський діяч, журналіст. Член творчої спілки Асоціація діячів естрадного мистецтва України, член Національної спілки журналістів України, заслужений працівник культури України. Заслужений артист естрадного мистецтва України.

Його творам притаманні яскрава мелодійність, глибока змістовність, ліричність, народність, патріотизм. Найбільшу славу композитору принесли пісні про Запорізький край і про його символи - Хортицю, степ, козацтво.

Нагороджений багатьма орденами і медалями "За заслуги перед Запорізьким краєм".

АНАТОЛІЙ СЕРДЮК

"ЗАПОРІЖЖЯ МОЄ КОХАНЕ"

Нам дух волелюбний від скіфів дістався,

Широка душа - від безмежжя степів.

Хто серцем тебе, Запоріжжя, торкався,

Той душу твою осягнути зумів.

Це тут України моєї початок,

Де волю плекали твої козаки.

Тут Хортиця, наче козацькая чайка

В задумі легкій проплива крізь віки.

Дороги і люди сюди поспішали,

Заводи і місто росли до небес,

У хвилях дніпрових пороги приспали,

Підковою щастя звели Дніпрогес.

Велика країна пишалась тобою,

І навіть війна не скорила тебе.

Любов до свободи, смак праці і бою

Підняли з руїн Запоріжжя моє.

Це ти, Запоріжжя, тримаєш країну

На дужих плечах - січовик і атлант.

Південного Сходу ти чорна перлина,

Ти слава його, промисловий гігант.

Крокуєш в майбутнє упевненно й гордо,

І більшає друзів у тебе щорік.

Дивуєш планету спортивним рекордом,

Ти місто - учений, студент, трудівник.

ЗМІСТ

1. Любов Шемет "Запорізький край"
2. Петро Ребро "Ні, ти не знаєш добре України..."
3. Яна Яковенко "Про козаків"
4. Анатолій Сердюк "Запоріжжя моє кохане"

далі буде...