Шевченко – поет, художник. Нам інколи здається, що ми так багато про нього знаємо. Але, погодьтеся, що він мало відомий нам як художник. І тому нам би дуже хотілося, щоб ви познайомилися з Шевченком-гравером, новаторм офорту, зацікавилися його живописною спадщиною.

Автопортрети Шевченка - це портрети намальовані Тарасом Григоровичем Шевченком власноруч - фарбами чи олівцем. Кожен такий автопортрет має свою власну історію, та обставини. Ці портрети дають змогу нащадкам на власні очі побачити як змінювався поет під час свого життя.

Перший автопортрет - юний Шевченко. Виконаний олією. 1940 рік, в Петербузі. Це одна з перших робіт, спроб малювати олією.На той час Тарасові було 26 років. 

  Шевченко за роботою. Автопортрет намальовано в 1843 році, в Яготині. Цей портрет був подарунком Варварі Рєпніній.

Яготинський автопортрет

Портрет Т. Шевченка, зроблений ним самим у дзеркало, у 1845 році в

с. Потоки, Київської губ. і подарований своїй кумі

Н. В. Тарновській.

Автопортрет зі свічкою, 1845р.

Автопортрет створено під час Аральскої експедиції.1848р.

Перший автопортрет періоду заслання 1847р.

 Порушивши царську заборону писати і малювати, він його написав між 23 червнем й 11 груднем 1847 в Орській фортеці, щойно туди прибувши, й 11 грудня 1847 надіслав Андрієві Лизогубу. Цеи портрет поета в солдатському мундирі й кашкеті-безкозирці.

Виконаний під час перебування Аральської експедиції (1848-1849), його художник незабаром подарував Аркадієві Венгжиновському в Оренбурзі.

Тарас Шевченко зобразив себе у вбранні, яке носив в експедиції, — звичайному цивільному пальті й світлому кашкеті з великим козирком, на обличчі — сліди втоми від нелегких мандрів.

Начерк 1848 або 1849 р.

Автопортрет 1849 р.

Можливо, що це і є портрет, про який Шевченко в листі до

А. І. Лизогуба від 29.XII 1849 р. писав: «Ще посилаю вам оцього гарнадера (це я); згадуйте мене, дивлячись на його, друже мій добрий»

Із часів перебування Шевченка в Оренбурзі збереглися два автопортрети. Один із них виконано 29 грудня 1849 і подаровано Лазаревському. Шевченко зобразив себе в цивільному одязі — у світлій куртці, з-під якої видно комір білої сорочки. На обличчі відчувається душевний спокій. У тому, що поет зобразив себе так, певно, мало значення те, що цього часу він мешкав не в жахливих умовах солдатської  козарми , а на приватній квартирі, серед друзів і мав змогу писати.

Автопортрет,створено в липні-серпні 1851 в Новопетровському укріпленні.

 Сім років нелюдських фізичних і моральних мук, але — всупереч усьому — і натхненної, подвижницької, звитяжної творчої праці.

  Автопортрет у білому кашкеті. 

Аральська експедиція.

Автопортрет 1853 року.

Автопортрет був відомий за репродукцією в журналі «Известия Общества любителей изучения Кубанской области» (1913, вип. IV, між стор. 48 — 49), де вказано, що цей малюнок мав розмір поштового паперу.

Внизу під портретом чорнилом рукою Шевченка напис: Михайлу Семеновичу Щепкину, напамять 24 декабря 1857 года отъ Тараса Шевченка.

Дарчий напис зроблено на згадку про день приїзду Щепкіна до Шевченка у

Нижній Новгород.

Тарас Шевченко і діти-байгуші.

1855-1857.

Папір, сепія. Важливе місце в творчому доробку Шевченка цього часу посідають жанрові малюнки «Шевченко і байгуші» та «Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою», до яких художник ввів автопортрети, щоб підкреслити вірогідність зображеного й передати своє співчуття гнобленому тоді, приреченому на злидні, голод козахському народові. 

З щоденника Шевченка і листування з М. М. Лазаревським у січні 1858 р. відомо, що в цей час Шевченко подарував

М. Лазаревському свій автопортрет. З цього автопортрета

він зробив 50 фотовідбитків для розповсюдження серед знайомих, з приводу чого Шевченко писав йому 22 лютого 1858: «Добре єси зробив, що заказав 50 штук пом’янутого образа: нехай покищо земляки дивляться хоч на сей облик бородатого недобитого кобзаря свого».

Ці фотознімки друзі Шевченка поширювали серед знайомих з метою збору коштів для матеріальної допомоги Шевченкові під час його повернення з заслання.

Т.Г.Шевченко. Фото 30 березня 1858 р.

Шевченко сфотографувався у шапці й кожусі в студії відомого петербурзького фотографа Деньєра Андрія Івановича , з яким навчався в Академії мистецтв у К.П. Брюллова. Ця фотографія 1860 р. була використана Шевченком для автопортрета 4 квітня 1860р.

Автопортрет у світлому костюмі, 1860 р.

Тут на обличчі Шевченка помітні сліди тяжкої недуги, яка підточувала і без того надламане засланням здоров'я поета. У цьому ж творі відбився також пригнічений стан Шевченка, у якому він повернувся до Петербурґа після в Україні влітку 1859 року.

Автопортрет у темному костюмі 14 березня 1860 р.

Автопортрет 1859 р.

Автопортрет 1861 р.

За свідченням В. М. Лазаревського, цей портрет призначався Шевченком для лотереї на користь видання літератури для народних шкіл («полезных изданий»). Про дальшу історію портрета В. М. Лазаревський пише:

«Этот последний разыгран был в лотерею (20 билетов по 10 р.), – выиграл архитектор А. Резанов и подарил мне» 

Мистецька спадщина 1830 -1847 р.

Твори 1830—1847 років охоплюють доакадемічний і академічний період та час перебування Шевченка в Україні до першого арешту. В цілому творчий шлях Шевченка-художника за цей період був дуже багатий успіхами — від копій та наслідувань до творів в усіх жанрах з повним опануванням відомих на той час технічних прийомів рисунка, живопису та офорта. 

Хата біля річки 1943 р.

Датується часом першої подорожі Т. Г. Шевченка по Україні

Портрет П.В. Енгельгардта

Ліворуч унизу аквареллю авторські дата і підпис: 1833. Шевченко.

Портрет П.В. Енгельгардта – найраніший з відомих акварельних творів Шевченка, виконаний у жанрі поширеного на той час акварельного портрета-мініатюри. Енгельгардт Павло Васильович (1798 – 1849) – поміщик, кріпаком якого був Шевченко.

Смерть Олега

Князя древлянського

Ліворуч унизу тушшю авторські дата і підпис: 1836 // Шевченко.

У малюнку відтворено епізод з історії Київської Русі – вбивство 977 р. київським князем Ярополком свого брата Олега за спонукою воєводи Свінельда, описане в історичній літературі.

Портрет Катерини Абази 1837 р

Існує припущення, що портрет міг бути виконаний Шевченком за посередництвом І.М. Сошенка, якому замовляв копії з картин палацу Потоцьких у Тульчині його управитель Абаза. Шевченко згадує особу із прізвищем Абаза (власника хутора на Переяславщині) у повісті «Близнецы ».

Портрет дівчини із собакою. 1938 р.

Щодо особи портретованої є інформація колишнього власника твору

 В. Бацманова про те, що на портреті зображено доньку лейб-медика Федорова.

Портрет Євгена Павловича Гребінки

Є. П. Гребінка (1812 — 1848) — відомий український письменник-байкар, товариш Шевченка. З його братом, М. П. Гребінкою, Шевченко вчився разом у рисувальних класах Петербурзької Академії художеств.

До 1914 р. портрет публікувався під назвою «Портрет невідомого». 

Александр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу. 1836р.

Малюнок виконано на одну з тем, які давалися в Академії художеств до конкурсів.

 Копії з малюнків К.П. Брюллова.

[1839 – 1840, не пізніше жовтня.

Ймовірно, Шевченко виконав копії з названих акварелей Брюллова на замовлення видавця альманаху у зв’язку з необхідністю надіслати їх для гравірування за кордон. Як свідчать підписи під відбитками, їх гравірував англійський гравер Джон-Генрі Робінсон, а власники оригіналів, мабуть, не наважувалися передавати їх уЛондон.

Сон бабусі та онуки

Перерване побачення

Портрет В.А.Жуковського

Копія з твору К.П.Брюллова.

1838, квітень – 1841.

Акварель є довільною копією з олійного портрета

В.А. Жуковського пензля

К.П. Брюллова, який 1838 р. був розіграний в лотерею для збору коштів на викуп Шевченка у поміщика П.В. Енгельгардта

Портрет І.А. Крилова

Довільна копія з незакінченого портрета Івана Андрійовича Крилова (1769 – 1844) роботи К.П.Брюллова 1839.

Циганка-ворожка.1841р.

26 вересня 1841 р. рада Академії художеств втретє нагородила срібною медаллю другого ступеня «За успехи в художестве, доказанные представленными работами по живописи исторической и портретной» Тараса Шевченка за картину, изображающую цыганку...» 

Знахар. 1841

Ілюстрація до однойменного твору

Г. Ф. Квітки-Основ’яненка. Гравюра на дереві. 

Катерина .1842

Картина виконана на тему однойменної поемиТ.Шевченка.

Про створення цієї картини Т. Г. Шевченко повідомляє в листі від 25 січня 1843 р. до Г. С. Тарновського: «...намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете... Але Скобелєв таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, ...то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло... Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче...»

Сліпа з дочкою. Автоілюстрація до поеми "Слепая"  1842р.

У роки навчання в Академії Шевченко починав активно працювати в книжковій графіці. У цей період він виконав ряд ілюстрацій до творів Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя,

М. Надєждіна, В. Шекспіра,

О. Пушкіна. 

Будинок І. П. Котляревського в Полтаві. 1843р.

Про будинок І. П. Котляревського в Полтаві Шевченко неодноразово згадує в повісті «Близнецы».

Невольник

Сліпий 1843

Малюнкам відповідають такі слова поеми «Сліпий», що вийшла друком в 1845 р.:

Отак на улиці, під тином,

Ще молодий кобзар стояв

І про невольника співав.

За тином слухала Ярина.

Селянська родина

1843 р.

Твір виконано під час першої подорожі в Україну.  Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини.

"В гаремі" 1843 р.

Робота, виконана Шевченком під час навчання в Академії мистецтв, свідчить про зацікавлення екзотикою сходу, яка приваблювала художника можливістю відтворення мальовничих сцен східного побуту.

Хата батьків у Кирилівці

У вересні 1843 року, відвідавши рідну оселю в Кирилівці, художник виконав малюнок хати, в якій минули його дитячі роки.

На пасіці. 1843р.

Твір був настільки пошкоджений, що важко було визначити не лише автора, а й сюжет картини. Про його належність Шевченку свідчив напис польською мовою на звороті: Дівчина розмовляє з козаком. Картина мальована Шевченком.

Портрет невідомої в коричневому вбранні 1845 р.

У списку Честахівського до цього портрета, зареєстрованого під 59, зроблена приписка про те, що виконав їх Шевченко у Києві до заслання.

Воздвиженський монастир у Полтаві 1845р.

«Почаївська лавра з півдня»

21 вересня 1846 року Тарас Шевченко за завданням Археографічної комісії виїхав до Київської, Подільської і Волинської губерній. Зокрема, йому було доручено відвідати Почаївську лавру та замалювати її зовнішній вигляд, інтер'єр собору і краєвид, який відкривається із лаврської тераси на околиці.

Шевченко із захопленням змалював лавру і виконав не три, а чотири акварелі та три ескізи олівцем.