Найдавнішу стоянку людини на Закарпатті (й одночасно в Україні та всій Центральній і Східній Європі) виявили поблизу селища Королево на території дацитового кар’єру села Веряця на початку 1970-х років. На території цього кар’єру, що діє по сьогодні, київські археологи виявили перші розщеплені кам’яні знаряддя, а професійні розкопки тривали аж до середини 1990-х років. Після нетривалої перерви роботи відновилися і тривають під керівництвом київських вчених дотепер.

Жили стародавні люди у мінливих кліматичних і природних умовах, які часом дуже відрізнялися від сучасних. Як показують королівські знахідки займалися найдавніші мешканці України полюванням і збиральництвом. Вони вміли добре обробляти камінь, дерево, кістку і шкіру. Очевидно, вони, як це показують знахідки з інших територій вже знали і використовували вогонь, оскільки нерідко клімат в той час був холодніший, ніж сьогодні.

                              Льодовик

Межиріцька стоянка була зимовим стійбищем мисливців, яке розташовувалося у пониззі долини Росі – там, де тепліше і затишніше. Влітку, із настанням тепла, вони йшли на плато, де полювали весь теплий період. Слід зазначити, що полювали вони переважно на бізонів та оленів, також вбивали мамонтенят, а от на дорослих мамонтів вони, незважаючи на хибне враження, практично ніколи не полювали.

 Кістки, із яких складалися житла, були знайдені по берегах річок. Камінь як будматеріал мешканцями стоянки не використовувався.

14 тисяч років тому на території сучасної України панував холодний клімат льодовикового періоду. В природному відношенні визначалися дві зони – тундра і лісотундра. Зважаючи на це, житла тодішні люди будували невеликі (щоб легше було обігрівати) – 9х8 метрів. В такому житлі мешкали 3-4 родини. Звичайно було тісно, але в умовах вічної мерзлоти по іншому зігрітись взимку не було ніякої можливості.