- Ой... Мій ведмедик... А-а-а...
- Кока, не плач. Знайдемо ми твого ведмедя.
- Справді? Ура!!!!
- Ти пам'ятаєш, коли ти його бачила?
- Так, спочатку у літаку, потім біля Ейфелевої вежі, потім...
- Ну добре. Мамо, ти готовиш їсти, Кікі, розпаковуй речі, а ми з тобою, підемо шукати ведмедика...

- Доню, тут немає твого ведмедика...
- А може хтось його бачив?
Вони бігали та питали, чи не бачив хтось плюшевого ведмедика. Але ніхто його не бачив.

- Доню, я навіть не знаю, що робити...
- А може він біля Лувру? Пам'ятаєш, я тебе питала?
- Так, але наврядчи...
- Тату, так шукаємо чи ні?
- Ну добре, до Лувру, так до Лувру.
Вони прийшли до Лувру, але там його не було...

Тато з Кокою ходили, шукали, але ведмедика ніде не було.
І раптом Кока побачила слоненятко з... Ведмедиком! Невже це Тедді?

- Стій! Ввідай мого ведмедика!
- Je ne vous comprends pas.
- Що - що? Тату, що вона говорить?
- Доню, це Франція. Тут усі розмовляють на французькій мові. Давай краще я.