Алла азбуку вивчала.   На алеї А шукала.  А під аркою знайшлася,  там де айстра розцвіла.

— Бу, бу, бу —   читає Борис.  Батько Борю поправляє:  — Букву Б читай як треба,  Бо вона втече від тебе!  Боря каже: «Так і буде!  Більше вчити її не буду!»

Веселі вишні вкрили вити,    Виблискують з гущавини.   Василько воду ллє на квіти,   Щоб вищі виросли вони.

Буква Г— як коса, що косар на плечі носить,   Траву в полі нею косять.  Де коса гуляла,  Голим поле стало.

Буква Д  , наче дім,  Височенний дах на нім.

Бідний гребінчик!  Що з тобою стало? Тільки 3 зубчики з усіх і залишилося. - Ти помиляєшся, я не гребінець! я  
 буква «Е».  Згадав? Ну й молодець!

-  Не ховайся,    букво Є, Озовися, де ти є? - Я, сказала   буква Є, -  У словах: моє, твоє, У фойє і в ательє, У єхідні, у єнота, А нема – у бегемота.

Жу-жу-жу, жу-жу-жу,  Своїх діток стережу, — Каже жук. І стереже. Він і сам, як  
буква "Ж".

Збоку, низу і згори    Що     «З»    на цифру три.   Є три зуби в     букві «З»,  Ними все вона гризе.

 
И   блукає дуже близько.    І співає дуже низько.    Ти тихенько підійди —    І скажи їй:    «Букво И,   Подивіся, як розквітли Наші ниви і сади!»