Стародавнє українське місто Черкаси впродовж віків було значним військовим центром Київської Русі. Воно відоме далеко за межами України.

Однак чи задумався хто про походження його назви?

Чому українців у листах московського царя до Богдана Хмельницького під час переговорів про приєднання України до Москви називали «народ черкаси»? І в царських грамотах XVII ст. до воєвод суміжних з Україною областей наш народ теж називався «народ черкаси» (українець – черкашин, українка — черкашинка). Протягом століть так називали українців і на сході.

Про те, що наших предків татари називали черкасами, ми вперше довідалися від італійського посла Плано де Карпіні, який 1245 р. описав свою «подорож у країну монголів» й своє перебування в Києві. Навряд чи хто заперечуватиме, що з-поміж географічних українських назв тюркського походження «черкаси» є найцікавішою таємницею вітчизняної історії. 

Виявилося, що всі тюркські назви українських ми і можна подлити на татарські (Ічня «питво», Бахчисарай «місто-сад» і т. д.) і домонгольські (Канів «кров», Бахмач «баштан») та ін. Назва Черкаси походить від тюркських слів: Чири киши, або Чири кисі, що (залежно від діалекту) означає «люди армії». Ще в XI-XII сі київські князі селили по річці Росі, лінії стародавніх багатих міст Черкаси — Берендичів, найману тюркську кінноту: тюрків — у Черкасах і берендеїв — у Берендичеві (нині Бердичів).

Кращі міста доручалися полкам цієї кінноти для захисту Русі від половців. Це військо й називало себе Черкасами, тобто місцем, де проживали люди армії.