Павленко Марина Степанівна

Народилася 30 березня 1973 року в селі Старичі Яворівського району Львівської області. З відзнакою закінчила Уманський державний педінститут (нині університет) імені П.Г. Тичини. З 2000 року Марина Степанівна – викладач кафедри української літератури й українознавства рідного університету.   Член національної спілки письменників України. Автор збірок поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Час-папороть», «Душа осики», романів для підлітків «Русалонька із 7-В», книги казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», повістей-казок «Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається», повістей «Миколчині історії», «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?».

Почуто від автора:

«Література для мене – це життя. Писати почала, відколи себе пам’ятаю. Мабуть, разом із малюванням, яке теж дуже любила. У власній творчості прагну поєднати багато складників, досягнути максимальної динамічності та ємкості сюжету, легкості й образності мови, правдивості, життєвості відображення, свіжості образів тощо. Хто зна, можливо, колись це і вдасться? Чим є для мене дитяча література? «Не відокремлюю дитячої літератури від «дорослої». 

Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб допомогти своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. 

Софійка — звичайна школярка, яку, як і інших, змушують допомагати батькам, доглядати молодших братиків або сестричок. Як і кожна дівчинка, Софійка довго підбирає одяг, щоб привернути увагу хлопця. Вона щирий друг, готовий прийти на допомогу, ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна.

Звичайно, твори наповнені казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творах Марини Павленко багато реального. Усе це робить твори цікавими не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.

«Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» — народилась із драматичної історії одного родоводу, переказаною мені останньою спадкоємицею цього роду — уманчанкою Євгенією.

Гадаєш, казки — то тільки дитячі баєчки і чудес  на світі не буває? Але якщо над красенем однокласником висить родове прокляття, якщо тебе домучили нічні жахіття сусідської квартири, якщо тітоньку треба рятувати від її ж власного весілля, а старовинна шафа перетворюється на машину часу, і про все це навіть не здогадуються такі розумні батьки,— ти ніде інде, як у казці. Справжнісінькій сучасній казці, щасливий кінець якої мусиш дописати самостійно.

Продовження цієї повісті - «Русалонька із 7-В та Загублений у часі» — виникло з випадкового знайомства з дивом уцілілим у Монастирищенському районі стилізованим під замок панським маєтком. Додалась іще суміш історій, почутих від місцевих селян та особисті враження...

Таємниці, таємниці!

Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатись осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид ?! Привид, що... загубився у часі.