Були собі півник та курочка .
Набридло їм якось дома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу.

Ось iдуть вони зеленим гаєм, навколо вiтрець кущi колихає, на кущах зеленiє свiже листячко, а мiж ним ягiдки, як червоне намистечко.
От курочка й каже:
Пiвник-когутик,
Зламай менi прутик
З зеленими листками,
З червоними ягiдками.

Тiльки пiвник хотiв зламати, а з-пiд кущика зайчик iз своєï хати:
— Хто-хто тут ходить по моєму гаю? Хто-хто моï кущики ламає?

Злякався пiвник:
— Ходiм краще далi. Тут якiсь звiрi живуть небувалi, i вуха в них довгi, i самi вони сiрi. Мабуть, це дуже страшнi звiрi.

      Пiшли вони далi зеленим гаєм. Навколо вiтрець кущi колихає. На кущах горiшки i зелене листя. А курочцi дуже хочеться ïсти. От вона знов i просить:

Пiвник-когутик,
Зламай менi прутик,
Де листя зеленiше,
Де горiшкiв ряснiше.

Тiльки намiрився пiвник зламати, а з дерева бiлочка iз своєï хати:
— Хто-хто тут ходить по моєму лiсi? Хто гiлля ламає на моєму горiсi?

Злякався пiвник:
— Ходiм краще далi. Бачиш, якi тут звiрi зухвалi. I вуха в них з китицями, i хвiст пухнастий. Мабуть, хочуть на нас напасти.
Пiшли вони далi зеленим гаєм. Навколо вiтер дерева колихає, пiд деревами рясна травичка, а на деревах листя й смачнi кислички.

А курочка вже не може терпiти, починає пiвника знову просити: Пiвник-когутик, Зламай менi прутик, Хоча б невеличкий, Хоч двi кислички!