Дізнаємося про булінг, його приклади.

Насамперед, що таке булінг. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання.

Звичайне передмістечко. Розпочався новий день. Всі учні йшли до школи, дорослі - на роботу. На деревах цвірінькали пташки. Це був звичайнісінький робочий день.

Що трапилося? Ти навіть до їжі не доторкнулася...

Та нічого. Просто задумалася. Сьогодні ще й контрольна.

Але для Олени - це був знову день важких випробувань. Не з боку шкільних завдань чи уроків, а з боку однокласників. Олена захоплювалася навчанням, була трохи з лишньою вагою. Через це трохи комплексувала і була сором*язливою.

У класі її недолюблювали, ще й казали, що вона заучка. Хлопці обзивали її "товстухою". Від дівчат же йшли більш образливі слова. 

Коли Олена хотіла на перерві просто побалакати з ними, головна серед інших дівчат сказала, що вони з "товстими" не балакають і не хочуть мати з такими діло. Після цього Олена обминала їх.

Ті бачили це і на перервах часто бувало таке: виривали підручник з рук, часто ховали портфеля або рвали на ньому ручки. В Інтернеті від них до Олени йшли погрози, що якщо розкажеш вчителям або батькам, то ще більше получиш.

Чому зі мною ніхто не хоче дружити та говорити?(

Вона не говорила про проблеми з однокласниками батькам.

Через це Олена боялася щось сказати батькам, вона придумувала інші історії де вона порвала портфеля та інше. Щоб хоч трохи бути схожим на інших дівчат, вона перестала їсти. Так тривав тиждень, потім другий. Вона почала на очах худнути. Думала, що це на краще і, коли хотіла трохи поїсти, не змогла навіть двох ложок з'їсти. У неї почалася анарексія. На щастя, Олена вчасно розповіла батькам про свої проблеми. Хворобу вдалось вилікувати.

Олену перевели до іншої школи. Там їй вдалось знайти подругу. У класі їй вдалося знайти спільну мову з іншими дітьми.

Добре, шо у цьому прикладі закінчилося все нормально. 

Адже вісім із десяти дітей є жертвами або свідками знущання у школах. А ​у «UNICEF Україна» кажуть, що за минулий рік за 40 відсотків постраждалих взагалі ні з ким не ділилися проблемою і не зверталися за допомогою. Деякі цькування є настільки жорстокими, що можуть довести до летальних випадків. Бо дитина вже ж психологічно та емоціонально подавлена. В її голові виникають обриси, що від дорослих допомоги також не отримаєш. Тому дитина може піти на такі кроки.

То ж давайте цінувати інших, як самого себе. Не відрікати дитину, яка хоче поспілкуватися або влитися у новий колектив. Можлтво, дехто переживав такі моменти у житті.

Кінець!