Народився в 1911 році в селищі імені Петровського (нині місто Городище Черкаської області), в сім'ї селянина. Українець. Закінчивши початкову школу, працював на Городищенському цегельному заводі, в колгоспі імені Т. Г. Шевченко. У Червоній Армії з 1939 року і з лютого 1944 року. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років.

    Народився в 1914 році в селі Городище (нині місто Черкаської області), в сім'ї робітника. Українець. Після закінчення семирічної школи в 1932 році вступив в Городищенський сільськогосподарський технікум, в якому навчався до весни 1933 року. У цьому ж році переїхав до Донбасу.У 1936 році закінчив Харківську військову авіаційну школу льотчиків-спостерігачів.

    На фронтах радянсько-німецької війни з жовтня 1942 року. 

    До березня 1945 року капітан Мамай здійснив 139 бойових вильотів на розвідку та бомбардування різних військових об'єктів, скупчень військ противника, завдавши йому відчутних втрат. У повітряних боях у складі групи збив 11 ворожих літаків.

    У квітні 1945 року війська 1-го Українського фронту приступили до форсування річки Нейсе (Німеччина). Бомбардувальники перешкоджали ворогові зайняти оборону на ділянці Котбус—Шпремберг.  В одному з них 16 квітня ворожа зенітка підбила літак Мамая. Гвардії капітан Мамай спрямував палаючу машину на автоколону ворога.

    Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії капітану Мамаю Миколі Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Іван Федосійович Медвідь (12 листопада 1918, Городище — 16 березня1945) — танкіст, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни   командир   танкового батальйону 93-ї танкової бригади, капітан.

 Народився 12 листопада 1918 року в місті Городище (нині Черкаської області) в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 7 класів. Працював різноробочим. У Червоній Армії з 1939 року. У 1942 році закінчив   Ульяновське танкове училище. У діючій армії з серпня 1942 року. 

    В січні 1945 року, батальйон під командуванням капітана Медведя, зробивши 600-кілометровий марш, вступив в бій і першим увійшов у міста Піотркув і Равич (Польща). Утримував ці важливі населені пункти до підходу основних частин.

 30 січня 1945 року капітан Медвідь в числі перших форсував Одер біля населеного пункту Зофіенталь (на південь від міста Гура, Польща), захопив з батальйоном плацдарм і, відбиваючи контратаки противника, забезпечив переправу бригади.

    Тільки на марші і в боях під час форсування Одеру з 12 по 31 січнябатальйон знищив 16 ворожих танків, 8 самохідних установок, 80 автомашин, 30 гармат, 1 150 гітлерівських солдатів і офіцерів, захопив 8 танків, 440 автомашин,     1 000 возів з вантажами і два ешелони з боєприпасами.

    Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронтах боротьби з німецькими загарбниками, проявлені при цьому геройство і відвагу, капітану Медведю Івану Федосійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Помер від ран 16 березня 1945 року. Похований недалеко від міста Бриг (Німеччина).

    Народився 27 травня 1924 року в селі Дирдин в сім'ї селянина. Українець. У 1941 році закінчив городищенську середню школу № 1. Працював у колгоспі.

    У Червону Армію призваний Городищенський районним військовим комісаріатом після відвоювання району у німців у лютому 1944 року. З того ж часу у дієвій армії.

    У боях під Уманню 6 березня 1944 року червоноармієць Ус брав участь у відбитті декількох контратак противника і знищив розрахунки двох кулеметних точок і кілька десятків гітлерівців.

    30 березня 1944 року при розширенні плацдарму на річці Прут біля села Кирпіци (на північ від міста Ясси, Румунія) з групою бійців був посланий у розвідку. Пробираючись у темряві, розвідники натрапили на окопи гітлерівців і вирішили вступити в бій. Раптовою атакою вони змусили ворога відступити. Вранці гітлерівці перейшли в контратаку. Коли червоноармієць Ус залишився біля кулемета один, він продовжував бити ворога, поки куля супротивника не обірвала його життя. У цьому бою він знищив понад п'ятдесят солдатів і офіцерів противника. Похований у селі Стинка (Молдова).

    Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року «за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками», червоноармійцеві Усу Івану Маркіяновичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.