Арабський Віктор Романович, 

старший сержант Збройних сил України

с.Воронівка

Походить з сім'ї робітників. 1984 року закінчив школу, по тому — Шевченківський гідромеліоративний технікум. 2 роки служив у армії, навчальний полігон «Десна», мобілізувався старшим сержантом. Господарював, тримав велике господарство.

3 вересня 2014-го мобілізований на військову перепідготовку, громада Воронівки повністю його обмундирувала. Механік-водій, 3-й окремий танковий батальйон «Звіробій», пройшов не одну гарячу точку на Донбасі. На новий 2015-й рік приїздив у короткострокову відпустку.

Загинув 8 лютого 2015-го під мінометним обстрілом поблизу Авдївки, намагаючись врятувати танк та витягнути тіло загиблого напередодні побратима — старшину Олександра Олійника. Тоді ж з сержантом Арабським загинув старший лейтенант Петро Шемчук.

Похований у селі Воронівка. Вдома залишилися мама, дружина, діти, сестра та брат.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

Бердник  Олександр Олегович, 

матрос військово-морських сил ЗС України

с.Дирдин

Народився 1995 року в селі Велика Тернівка Якимовського району Запорізької області. Потім сім'я переїхала в село Дирдин Городищенського району Черкаської області. Навчався в загальноосвітній школі сусіднього села Хлистунівка.

Займався кікбоксингом, брав участь у змаганнях, отримував призи. Закінчив Городищенське професійне технічне училище № 14.

Під час російської збройної агресії проти України 2015 року був призваний на військову службу, в лютому 2016 року підписав контракт ще на три роки.

Загинув під час виконання бойового завдання 28 квітня 2017 року, внаслідок підриву військового автомобіля на міні неподалік села Павлопіль Волноваського району. 

Матрос завіз бійців на позицію і повертався назад дорогою, якою військові їздили вже півроку, але цього разу спрацював вибуховий пристрій.

Похований 1 травня на кладовищі села Дирдин.

По смерті залишився батько Олег Іванович Бердник та наречена.

Нагороди та вшанування    

Бурачук Василь Васильович, сержант Збройних сил України 

с. Журавка

Народився 1994 року в смт Красноїльськ Чернівецької області, неподалік українсько-румунського кордону. 2001 року разом з батьками переїхав у село Журавка Городищенського району Черкаської області. Займався спортом.

Під час російської збройної агресії проти України 27 травня 2015 року був призваний на строкову військову службу, а вже 30 вересня підписав контракт із ЗСУ. Брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

2 червня 2017 року загинув у бою на спостережному пункті поблизу села Богданівка Волноваського району, — противник під прикриттям мінометного обстрілу атакував позиції українських захисників зі стрілецької зброї та АГС, бійці 30-ї бригади

вступили у бій, сержант Бурачук вибіг з бліндажу, щоб зайняти зручну позицію для бою, і в цей момент йому у шию влучила куля снайпера.

Похований 5 червня на кладовищі села Журавка.

Залишились батьки, дві молодші сестри, цивільна дружина та донька.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Гаркуша Сергій Вікторович,

старший сержант Збройних сил України

с. Валява

Народився 1990 року у селі Валява (Городищенський район, Черкаська область); батько помер 1998 року. Закінчив школу; рік працював будівельником у Києві, згодом — на цегельному заводі ПП «Агросвіт Валява» в своєму селі.

15 вересня 2016 року вступив на військову службу за контрактом; старший солдат, навідник кулеметного взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 28-ї бригади. 2018-го вирішив продовжити договір ще на рік.

24 листопада 2018 року загинув в передвечірню пору під час бойового чергування на ВОП в районі міста Красногорівка — в ході бою зазнав несумісне із життям осколкове поранення у живіт від кумулятивного пострілу з СПГ-9. 

Помер на руках бойового побратима й однокласника Олега, з яким разом пішов до війська.

28 листопада 2018-го похований в селі Валява. Провести в останню путь Героя зібралось усе село; проводжали у снігу на колінах, з синьо-жовтими стягами та живими квітами[2].

Без Сергія лишилися мама, вітчим, сестра, молодший брат-школяр та наречена.

Нагороди та вшанування

•    указом Президента України № 26/2019 від 31 січня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Пеньков Валентин Іванович,

солдат Збройних сил України

м.Городище

Він народився 14 грудня 1978 року. Жив на околиці Городища – у мальовничому урочищі Чуїха. 

Отримавши повістку з військкомату, відразу пішов захищати рідну землю – не ховався, не шукав приводу уникнути служби. Із 4 лютого 2015 року проходив навчання у центрі військової підготовки «Десна». А на передову потрапив у квітні. Воював танкістом-навідником у складі одного з танкових підрозділів ЗС України.Два місяці брав участь у бойових діях.5 червня 2015 р., близько 14:50, отримав поранення під час обстрілу з міномету 120 мм калібру опорного пункту під містом Горлівка (Донецька обл.),